| | |
| пру́жити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | пру́жити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | пру́жмо |
| 2 особа | пруж | пру́жте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | пру́житиму | пру́житимемо, пру́житимем |
| 2 особа | пру́житимеш | пру́житимете |
| 3 особа | пру́житиме | пру́житимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | пру́жу | пру́жимо, пру́жим |
| 2 особа | пру́жиш | пру́жите |
| 3 особа | пру́жить | пру́жать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| пру́жачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | пру́жив | пру́жили |
| жін. р. | пру́жила |
| сер. р. | пру́жило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| пру́живши |
