| псяко́ваний – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | псяко́ваний | псяко́вана | псяко́ване | псяко́вані |
| родовий | псяко́ваного | псяко́ваної | псяко́ваного | псяко́ваних |
| давальний | псяко́ваному | псяко́ваній | псяко́ваному | псяко́ваним |
| знахідний | псяко́ваний, псяко́ваного | псяко́вану | псяко́ване | псяко́вані, псяко́ваних |
| орудний | псяко́ваним | псяко́ваною | псяко́ваним | псяко́ваними |
| місцевий | на/у псяко́ваному, псяко́ванім | на/у псяко́ваній | на/у псяко́ваному, псяко́ванім | на/у псяко́ваних |
| [діал.] | ||||