| | |
| пся́чити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (псякувати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | пся́чити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | пся́чмо |
| 2 особа | псяч | пся́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | пся́читиму | пся́читимемо, пся́читимем |
| 2 особа | пся́читимеш | пся́читимете |
| 3 особа | пся́читиме | пся́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | пся́чу | пся́чимо, пся́чим |
| 2 особа | пся́чиш | пся́чите |
| 3 особа | пся́чить | пся́чать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| пся́чачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | пся́чив | пся́чили |
| жін. р. | пся́чила |
| сер. р. | пся́чило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| пся́чивши |
