| | |
| підкури́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | підкури́тися, підкури́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | підкурі́мося, підкурі́мось, підкурі́мся |
| 2 особа | підкури́ся, підкури́сь | підкурі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | підкурю́ся, підкурю́сь | підкуримо́ся, підкуримо́сь, підкури́мся |
| 2 особа | підкури́шся | підкурите́ся, підкурите́сь |
| 3 особа | підкури́ться | підкуря́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | підкури́вся, підкури́всь | підкури́лися, підкури́лись |
| жін.р. | підкури́лася, підкури́лась |
| сер.р. | підкури́лося, підкури́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| підкури́вшись |
