| підму́лений – дієприкметник | ||||
| (підмитий, підточений) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | підму́лений | підму́лена | підму́лене | підму́лені |
| родовий | підму́леного | підму́леної | підму́леного | підму́лених |
| давальний | підму́леному | підму́леній | підму́леному | підму́леним |
| знахідний | підму́лений, підму́леного | підму́лену | підму́лене | підму́лені, підму́лених |
| орудний | підму́леним | підму́леною | підму́леним | підму́леними |
| місцевий | на/у підму́леному, підму́ленім | на/у підму́леній | на/у підму́леному, підму́ленім | на/у підму́лених |
| [розм.] | ||||