| | |
| підставля́тися1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (ставитися під що-небудь; приставлятися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | підставля́тися, підставля́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | підставля́тиметься | підставля́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | підставля́ється | підставля́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| підставля́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | підставля́вся, підставля́всь | підставля́лися, підставля́лись |
| жін. р. | підставля́лася, підставля́лась |
| сер. р. | підставля́лося, підставля́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| підставля́вшись |
