| рву́чий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | рву́чий | рву́ча | рву́че | рву́чі |
| родовий | рву́чого | рву́чої | рву́чого | рву́чих |
| давальний | рву́чому | рву́чій | рву́чому | рву́чим |
| знахідний | рву́чий, рву́чого | рву́чу | рву́че | рву́чі, рву́чих |
| орудний | рву́чим | рву́чою | рву́чим | рву́чими |
| місцевий | на/у рву́чому, рву́чім | на/у рву́чій | на/у рву́чому, рву́чім | на/у рву́чих |