| решітце́ – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | решітце́ | реші́тця |
| родовий | решітця́ | реші́тець |
| давальний | решітцю́ | реші́тцям |
| знахідний | решітце́ | реші́тця |
| орудний | решітце́м | реші́тцями |
| місцевий | на/у решітці́, решітцю́ | на/у реші́тцях |
| кличний | решітце́* | реші́тця* |
| * Але: два, три, чотири решітця́ |