| розболтува́ти – дієслово доконаного виду | ||
| (викрутити болти з чого-небудь) | ||
| Інфінітив | розболтува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розболту́ймо | |
| 2 особа | розболту́й | розболту́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розболту́ю | розболту́ємо, розболту́єм |
| 2 особа | розболту́єш | розболту́єте |
| 3 особа | розболту́є | розболту́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розболтува́в | розболтува́ли |
| жін.р. | розболтува́ла | |
| сер.р. | розболтува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розболтува́вши | ||