| розбуди́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розбуди́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розбуді́мо, розбуді́м | |
| 2 особа | розбуди́ | розбуді́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розбуджу́ | розбу́димо, розбу́дим |
| 2 особа | розбу́диш | розбу́дите |
| 3 особа | розбу́дить | розбу́дять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розбуди́в | розбуди́ли |
| жін.р. | розбуди́ла | |
| сер.р. | розбуди́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розбу́джений | ||
| Безособова форма | ||
| розбу́джено | ||
| Дієприслівник | ||
| розбуди́вши | ||