| розва́жити1 – дієслово доконаного виду | ||
| (відволікти, розвеселити) | ||
| Інфінітив | розва́жити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розва́жмо | |
| 2 особа | розва́ж | розва́жте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розва́жу | розва́жимо, розва́жим |
| 2 особа | розва́жиш | розва́жите |
| 3 особа | розва́жить | розва́жать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розва́жив | розва́жили |
| жін.р. | розва́жила | |
| сер.р. | розва́жило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розва́жений | ||
| Безособова форма | ||
| розва́жено | ||
| Дієприслівник | ||
| розва́живши | ||