| | |
| розгу́блюватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розгу́блюватися, розгу́блюватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розгу́блюймося, розгу́блюймось |
| 2 особа | розгу́блюйся, розгу́блюйсь | розгу́блюйтеся, розгу́блюйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розгу́блюватимуся, розгу́блюватимусь | розгу́блюватимемося, розгу́блюватимемось, розгу́блюватимемся |
| 2 особа | розгу́блюватимешся | розгу́блюватиметеся, розгу́блюватиметесь |
| 3 особа | розгу́блюватиметься | розгу́блюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розгу́блююся, розгу́блююсь | розгу́блюємося, розгу́блюємось, розгу́блюємся |
| 2 особа | розгу́блюєшся | розгу́блюєтеся, розгу́блюєтесь |
| 3 особа | розгу́блюється | розгу́блюються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| розгу́блюючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | розгу́блювався, розгу́блювавсь | розгу́блювалися, розгу́блювались |
| жін. р. | розгу́блювалася, розгу́блювалась |
| сер. р. | розгу́блювалося, розгу́блювалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розгу́блювавшись |
