| | |
| розгука́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (розкричатися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розгука́тися, розгука́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розгука́ймося, розгука́ймось |
| 2 особа | розгука́йся, розгука́йсь | розгука́йтеся, розгука́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розгука́юся, розгука́юсь | розгука́ємося, розгука́ємось, розгука́ємся |
| 2 особа | розгука́єшся | розгука́єтеся, розгука́єтесь |
| 3 особа | розгука́ється | розгука́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розгука́вся, розгука́всь | розгука́лися, розгука́лись |
| жін.р. | розгука́лася, розгука́лась |
| сер.р. | розгука́лося, розгука́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розгука́вшись |
