| розкаря́читися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розкаря́читися, розкаря́читись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розкаря́чмося, розкаря́чмось | |
| 2 особа | розкаря́чся | розкаря́чтеся, розкаря́чтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розкаря́чуся, розкаря́чусь | розкаря́чимося, розкаря́чимось, розкаря́чимся |
| 2 особа | розкаря́чишся | розкаря́читеся, розкаря́читесь |
| 3 особа | розкаря́читься | розкаря́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розкаря́чився, розкаря́чивсь | розкаря́чилися, розкаря́чились |
| жін.р. | розкаря́чилася, розкаря́чилась | |
| сер.р. | розкаря́чилося, розкаря́чилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розкаря́чившись | ||