БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою
Чи кричала б криком остаточного й непоправного вже, вічного спустошення… Так, це був саме такий льох, який, на думку Максима, й мусив бути в Грайвороні: глухий кут, у який мало нарешті все впертися. … Колись тут навколо був парканчик і ще якісь будівлі. … А вся ця «вогнева точка», цей пункт спостереження й захисту знаходився під шматком паркану, як під щитом, що, вцілівши, стояв на самісінькому краю села.