| розка́юватися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | розка́юватися, розка́юватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розка́юймося, розка́юймось | |
| 2 особа | розка́юйся, розка́юйсь | розка́юйтеся, розка́юйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розка́юватимуся, розка́юватимусь | розка́юватимемося, розка́юватимемось, розка́юватимемся |
| 2 особа | розка́юватимешся | розка́юватиметеся, розка́юватиметесь |
| 3 особа | розка́юватиметься | розка́юватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розка́ююся, розка́ююсь | розка́юємося, розка́юємось, розка́юємся |
| 2 особа | розка́юєшся | розка́юєтеся, розка́юєтесь |
| 3 особа | розка́юється | розка́юються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| розка́юючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | розка́ювався, розка́ювавсь | розка́ювалися, розка́ювались |
| жін. р. | розка́ювалася, розка́ювалась | |
| сер. р. | розка́ювалося, розка́ювалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розка́ювавшись | ||