| | |
| розквітча́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розквітча́тися, розквітча́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розквітча́ймося, розквітча́ймось |
| 2 особа | розквітча́йся, розквітча́йсь | розквітча́йтеся, розквітча́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розквітча́юся, розквітча́юсь | розквітча́ємося, розквітча́ємось, розквітча́ємся |
| 2 особа | розквітча́єшся | розквітча́єтеся, розквітча́єтесь |
| 3 особа | розквітча́ється | розквітча́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розквітча́вся, розквітча́всь | розквітча́лися, розквітча́лись |
| жін.р. | розквітча́лася, розквітча́лась |
| сер.р. | розквітча́лося, розквітча́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розквітча́вшись |
