| розки́датися1 – дієслово доконаного виду | ||
| (розлетітися) | ||
| Інфінітив | розки́датися, розки́датись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розки́даймося, розки́даймось | |
| 2 особа | розки́дайся, розки́дайсь | розки́дайтеся, розки́дайтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розки́даюся, розки́даюсь | розки́даємося, розки́даємось, розки́даємся |
| 2 особа | розки́даєшся | розки́даєтеся, розки́даєтесь |
| 3 особа | розки́дається | розки́даються |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розки́дався, розки́давсь | розки́далися, розки́дались |
| жін.р. | розки́далася, розки́далась | |
| сер.р. | розки́далося, розки́далось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розки́давшись | ||