| розки́нути – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розки́нути | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розки́ньмо | |
| 2 особа | розки́нь | розки́ньте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розки́ну | розки́немо, розки́нем |
| 2 особа | розки́неш | розки́нете |
| 3 особа | розки́не | розки́нуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розки́нув | розки́нули |
| жін.р. | розки́нула | |
| сер.р. | розки́нуло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розки́нений, розки́нутий | ||
| Безособова форма | ||
| розки́нено, розки́нуто | ||
| Дієприслівник | ||
| розки́нувши | ||