| | |
| розколиса́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розколиса́тися, розколиса́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розколиші́мося, розколиші́мось, розколиса́ймося, розколиса́ймось |
| 2 особа | розколиши́ся, розколиши́сь, розколиса́йся, розколиса́йсь | розколиші́ться, розколиса́йтеся, розколиса́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розколишу́ся, розколишу́сь, розколиса́юся, розколиса́юсь | розколи́шемося, розколи́шемось, розколи́шемся, розколиса́ємося, розколиса́ємось, розколиса́ємся |
| 2 особа | розколи́шешся, розколиса́єшся | розколи́шетеся, розколише́тесь, розколиса́єтеся, розколиса́єтесь |
| 3 особа | розколи́шеться, розколиса́ється | розколи́шуться, розколиса́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розколиса́вся, розколиса́всь | розколиса́лися, розколиса́лись |
| жін.р. | розколиса́лася, розколиса́лась |
| сер.р. | розколиса́лося, розколиса́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розколиса́вшись |
