| | |
| розколиса́ти – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розколиса́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розколиші́мо, розколиса́ймо, розколиші́м |
| 2 особа | розколиши́, розколиса́й | розколиші́ть, розколиса́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розколишу́, розколиса́ю | розколи́шемо, розколи́шем, розколиса́ємо, розколиса́єм |
| 2 особа | розколи́шеш, розколиса́єш | розколи́шете, розколиса́єте |
| 3 особа | розколи́ше, розколиса́є | розколи́шуть, розколиса́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розколиса́в | розколиса́ли |
| жін.р. | розколиса́ла |
| сер.р. | розколиса́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| розколи́саний |
| Безособова форма |
| розколи́сано |
| Дієприслівник |
| розколиса́вши |
