| | |
| розколиха́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розколиха́тися, розколиха́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розколиші́мося, розколиші́мось, розколиші́мся, розколиха́ймося, розколиха́ймось |
| 2 особа | розколиши́ся, розколиха́йся, розколиха́йсь | розколиші́ться, розколиха́йтеся, розколиха́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розколишу́ся, розколишу́сь, розколиха́юся, розколиха́юсь | розколи́шемося, розколи́шемось, розколи́шемся, розколиха́ємося, розколиха́ємось, розколиха́ємся |
| 2 особа | розколи́шешся, розколиха́єшся | розколи́шетеся, розколише́тесь, розколиха́єтеся, розколиха́єтесь |
| 3 особа | розколи́шеться, розколиха́ється | розколи́шуться, розколиха́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розколиха́вся, розколиха́всь | розколиха́лися, розколиха́лись |
| жін.р. | розколиха́лася, розколиха́лась |
| сер.р. | розколиха́лося, розколиха́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розколиха́вшись |
