| | |
| розколиха́ти – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розколиха́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розколиші́мо, розколиха́ймо, розколиші́м |
| 2 особа | розколиши́, розколиха́й | розколиші́ть, розколиха́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розколишу́, розколиха́ю | розколи́шемо, розколи́шем, розколиха́ємо, розколиха́єм |
| 2 особа | розколи́шеш, розколиха́єш | розколи́шете, розколиха́єте |
| 3 особа | розколи́ше, розколиха́є | розколи́шуть, розколиха́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розколиха́в | розколиха́ли |
| жін.р. | розколиха́ла |
| сер.р. | розколиха́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| розколи́ханий |
| Безособова форма |
| розколи́хано |
| Дієприслівник |
| розколиха́вши |
