| розколо́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розколо́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розколі́мо, розколі́м | |
| 2 особа | розколи́ | розколі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розколю́ | розко́лемо, розко́лем |
| 2 особа | розко́леш | розко́лете |
| 3 особа | розко́ле | розко́лють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розколо́в | розколо́ли |
| жін.р. | розколо́ла | |
| сер.р. | розколо́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розко́лений, розко́лотий | ||
| Безособова форма | ||
| розко́лено, розко́лото | ||
| Дієприслівник | ||
| розколо́вши | ||