| розколоти́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розколоти́тися, розколоти́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розколоті́мося, розколоті́мось, розколоті́мся | |
| 2 особа | розколоти́ся, розколоти́сь | розколоті́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розколочу́ся, розколочу́сь | розколо́тимося, розколо́тимось, розколо́тимся |
| 2 особа | розколо́тишся | розколо́титеся, розколо́титесь |
| 3 особа | розколо́титься | розколо́тяться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розколоти́вся, розколоти́всь | розколоти́лися, розколоти́лись |
| жін.р. | розколоти́лася, розколоти́лась | |
| сер.р. | розколоти́лося, розколоти́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розколоти́вшись | ||