розко́лювати – дієслово недоконаного виду | ||
Інфінітив | розко́лювати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розко́люймо | |
2 особа | розко́люй | розко́люйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розко́люватиму | розко́люватимемо, розко́люватимем |
2 особа | розко́люватимеш | розко́люватимете |
3 особа | розко́люватиме | розко́люватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розко́люю | розко́люємо, розко́люєм |
2 особа | розко́люєш | розко́люєте |
3 особа | розко́лює | розко́люють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
розко́люючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | розко́лював | розко́лювали |
жін. р. | розко́лювала | |
сер. р. | розко́лювало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
розко́люваний | ||
Безособова форма | ||
розко́лювано | ||
Дієприслівник | ||
розко́лювавши |