Skip to content
Пам’ять вернулася до нього раніше, ніж зір, а ще раніше слух, але Канае нічого не чув, бо навколо, мабуть, панувала тиша. …
Мабуть, речі споконвіку були такими – безвольними, беззмістовними. …
Мабуть, на ньому замерзав піт, що виступив під час кошмарного сну. …
Мабуть, воно в неї суворе від напруження.
Мабуть, вам дивно, що то за iм’я таке – Ява? …
У перекладi з коров’ячої це, мабуть, означало: «Iдiть, хлопцi, отсюдова. …
Мабуть, не було уже в свiтi нiчого, що могло б здивувати дiда Вараву. …
Мабуть, вiн зрозумiв, що пiдвiв нас. …
мабуть, Книш i Бурмило випивають. …
Не випускаючи з рота трубки, щось гуде, мабуть, лається.
А втім, у Миколи Кузанського, мабуть, не тільки ця думка вже майже передбачає нашу Гру в бісер або лежить близько до того напрямку уяви, що й ця гра інтелекту; в Кузанця можна знайти багато таких подібностей. …
Але, мабуть… ох, ні, навряд чи до цього дійде, де там! …
– Я, мабуть, аж тепер оце побачив, яка вона гарна, –
Саме тому, мабуть, у моїх творах i мжичка. …
Нi, мабуть, не тому: я просто фiксував настрої тридцятих рокiв. …
Мабуть, i за цими березами сидять, щоб вискочити, щоб перерiзати всю колонiю. …
На вiлли (мабуть, i в колонiї) залiтають амури: людське. …
А в мiщанських домах тукали, мабуть, годинники.
– У нього теж, мабуть, є якісь новини. …
Що ж, це цілком можливо… І тому в мене є ще одна думка… власне, вона суто археологічна, отож, мабуть, нецікава для вас, представників серйозної геологічної науки?.. …
Собака уважно подивилася на Артема, чекаючи, мабуть, звичних жартів, до яких юнак був завжди такий охочий.
Цей теж не кращий, тільки вищий зростом і, мабуть, вроджений злодій. …
Мабуть, розкуркулили. …
Їх, мабуть, зібрали з інших зон Норильська перед нашим приїздом, бо перших кілька днів відшукували одні других, знайомилися, згадували, як колишні однополчани. …
Мабуть, щоб не забув на тому світі.
Вона чомусь часто зупинялась і нахилялась: мабуть, зривала квіти. …
Марко не мав часу роздивлятися на неї, і, коли б через п’ять хвилин його спитали, білява вона чи чорнява, він, мабуть, не зміг би відповісти. …
Завглибшки він був, мабуть, з півметра. …
– Я не сказала свого прізвища, але ви, мабуть, його знаєте – Ананьєва.
Колись мама не на жарт журилися, що в школі «вчать не того, що треба», і сьогодні я мимоволі згадав їхню давню журбу й подумав, що їм було нелегко віднаджувати мене від Вифлеему, від того, що було для них святим, вони, мабуть, добре намотузилися самі з собою, поки промовили оте «нащо тобі того, божеського…»
