| розкоти́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розкоти́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розкоті́мо, розкоті́м | |
| 2 особа | розкоти́ | розкоті́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розкочу́ | розко́тимо, розко́тим |
| 2 особа | розко́тиш | розко́тите |
| 3 особа | розко́тить | розко́тять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розкоти́в | розкоти́ли |
| жін.р. | розкоти́ла | |
| сер.р. | розкоти́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розко́чений | ||
| Безособова форма | ||
| розко́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| розкоти́вши | ||