| розкрича́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розкрича́тися, розкрича́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розкричі́мося, розкричі́мось, розкричі́мся | |
| 2 особа | розкричи́ся, розкричи́сь | розкричі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розкричу́ся, розкричу́сь | розкричимо́ся, розкричимо́сь, розкричи́мся |
| 2 особа | розкричи́шся | розкричите́ся, розкричите́сь |
| 3 особа | розкричи́ться | розкрича́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розкрича́вся, розкрича́всь | розкрича́лися, розкрича́лись |
| жін.р. | розкрича́лася, розкрича́лась | |
| сер.р. | розкрича́лося, розкрича́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розкрича́вшись | ||