| розкріпи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розкріпи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розкріпі́мо, розкріпі́м | |
| 2 особа | розкріпи́ | розкріпі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розкріплю́ | розкрі́пимо, розкрі́пим |
| 2 особа | розкрі́пиш | розкрі́пите |
| 3 особа | розкрі́пить | розкрі́плять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розкріпи́в | розкріпи́ли |
| жін.р. | розкріпи́ла | |
| сер.р. | розкріпи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розкрі́плений | ||
| Безособова форма | ||
| розкрі́плено | ||
| Дієприслівник | ||
| розкріпи́вши | ||