| | |
| розкудкуда́катися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розкудкуда́катися, розкудкуда́катись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розкудкуда́чмося, розкудкуда́чмось, розкудкуда́каймося, розкудкуда́каймось |
| 2 особа | розкудкуда́чся, розкудкуда́кайся, розкудкуда́кайсь | розкудкуда́чтеся, розкудкуда́чтесь, розкудкуда́кайтеся, розкудкуда́кайтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розкудкуда́чуся, розкудкуда́чусь, розкудкуда́каюся, розкудкуда́каюсь | розкудкуда́чемося, розкудкуда́чемось, розкудкуда́чемся, розкудкуда́каємося, розкудкуда́каємось, розкудкуда́каємся |
| 2 особа | розкудкуда́чешся, розкудкуда́каєшся | розкудкуда́четеся, розкудкуда́четесь, розкудкуда́каєтеся, розкудкуда́каєтесь |
| 3 особа | розкудкуда́четься, розкудкуда́кається | розкудкуда́чуться, розкудкуда́каються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розкудкуда́кався, розкудкуда́кавсь | розкудкуда́калися, розкудкуда́кались |
| жін.р. | розкудкуда́калася, розкудкуда́калась |
| сер.р. | розкудкуда́калося, розкудкуда́калось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розкудкуда́кавшись |
