| розку́длати – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розку́длати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розку́длаймо | |
| 2 особа | розку́длай | розку́длайте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розку́длаю | розку́длаємо, розку́длаєм |
| 2 особа | розку́длаєш | розку́длаєте |
| 3 особа | розку́длає | розку́длають |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розку́длав | розку́длали |
| жін.р. | розку́длала | |
| сер.р. | розку́длало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розку́дланий | ||
| Безособова форма | ||
| розку́длано | ||
| Дієприслівник | ||
| розку́длавши | ||