| розкі́шник – іменник чоловічого роду, істота | ||
| (той, хто живе в розкошах) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | розкі́шник | розкі́шники |
| родовий | розкі́шника | розкі́шників |
| давальний | розкі́шникові, розкі́шнику | розкі́шникам |
| знахідний | розкі́шника | розкі́шників |
| орудний | розкі́шником | розкі́шниками |
| місцевий | на/у розкі́шникові, розкі́шнику | на/у розкі́шниках |
| кличний | розкі́шнику | розкі́шники |
| [рідко] |