| | |
| розла́суватися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розла́суватися, розла́суватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розла́суймося, розла́суймось |
| 2 особа | розла́суйся, розла́суйсь | розла́суйтеся, розла́суйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розла́суюся, розла́суюсь | розла́суємося, розла́суємось, розла́суємся |
| 2 особа | розла́суєшся | розла́суєтеся, розла́суєтесь |
| 3 особа | розла́сується | розла́суються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розла́сувався, розла́сувавсь | розла́сувалися, розла́сувались |
| жін.р. | розла́сувалася, розла́сувалась |
| сер.р. | розла́сувалося, розла́сувалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розла́сувавшись |
