| розла́сувати – дієслово доконаного виду | ||
| (викликати бажання ласувати) | ||
| Інфінітив | розла́сувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розла́суймо | |
| 2 особа | розла́суй | розла́суйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розла́сую | розла́суємо, розла́суєм |
| 2 особа | розла́суєш | розла́суєте |
| 3 особа | розла́сує | розла́сують |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розла́сував | розла́сували |
| жін.р. | розла́сувала | |
| сер.р. | розла́сувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розла́сувавши | ||