| розложи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| (розкласти) | ||
| Інфінітив | розложи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розложі́мо, розложі́м | |
| 2 особа | розложи́ | розложі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розложу́ | розло́жимо, розло́жим |
| 2 особа | розло́жиш | розло́жите |
| 3 особа | розло́жить | розло́жать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розложи́в | розложи́ли |
| жін.р. | розложи́ла | |
| сер.р. | розложи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розло́жений | ||
| Безособова форма | ||
| розло́жено | ||
| Дієприслівник | ||
| розложи́вши | ||