| | |
| розліта́тися1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (відлітати в різні боки) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розліта́тися, розліта́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розліта́ймося, розліта́ймось |
| 2 особа | розліта́йся, розліта́йсь | розліта́йтеся, розліта́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розліта́тимуся, розліта́тимусь | розліта́тимемося, розліта́тимемось, розліта́тимемся |
| 2 особа | розліта́тимешся | розліта́тиметеся, розліта́тиметесь |
| 3 особа | розліта́тиметься | розліта́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розліта́юся, розліта́юсь | розліта́ємося, розліта́ємось, розліта́ємся |
| 2 особа | розліта́єшся | розліта́єтеся, розліта́єтесь |
| 3 особа | розліта́ється | розліта́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| розліта́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | розліта́вся, розліта́всь | розліта́лися, розліта́лись |
| жін. р. | розліта́лася, розліта́лась |
| сер. р. | розліта́лося, розліта́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розліта́вшись |
