| | |
| розмета́ти – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розмета́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розмета́ймо, розмечі́мо |
| 2 особа | розмета́й, розмечи́ | розмета́йте, розмечі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розмета́ю, розмечу́ | розмета́ємо, розмета́єм, розме́чемо, розме́чем |
| 2 особа | розмета́єш, розме́чеш | розмета́єте, розме́чете |
| 3 особа | розмета́є, розме́че | розмета́ють, розме́чуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розмета́в | розмета́ли |
| жін.р. | розмета́ла |
| сер.р. | розмета́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| розме́таний |
| Безособова форма |
| розме́тано |
| Дієприслівник |
| розмета́вши |
