| | |
| розмуркота́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розмуркота́тися, розмуркота́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розмуркочі́мося, розмуркочі́мось, розмуркочі́мся |
| 2 особа | розмуркочи́ся, розмуркочи́сь | розмуркочі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розмуркочу́ся, розмуркочу́сь | розмурко́чемося, розмурко́чемось, розмурко́чемся |
| 2 особа | розмурко́чешся | розмурко́четеся, розмурко́четесь |
| 3 особа | розмурко́четься | розмурко́чуться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розмуркота́вся, розмуркота́всь | розмуркота́лися, розмуркота́лись |
| жін.р. | розмуркота́лася, розмуркота́лась |
| сер.р. | розмуркота́лося, розмуркота́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розмуркота́вшись |
