| | |
| розохо́титися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розохо́титися, розохо́титись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розохо́тьмося, розохо́тьмось |
| 2 особа | розохо́ться | розохо́тьтеся, розохо́тьтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розохо́чуся, розохо́чусь | розохо́тимося, розохо́тимось, розохо́тимся |
| 2 особа | розохо́тишся | розохо́титеся, розохо́титесь |
| 3 особа | розохо́титься | розохо́тяться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розохо́тився, розохо́тивсь | розохо́тилися, розохо́тились |
| жін.р. | розохо́тилася, розохо́тилась |
| сер.р. | розохо́тилося, розохо́тилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розохо́тившись |
