| | |
| розпа́датися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (почати падати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розпа́датися, розпа́датись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розпа́даймося, розпа́даймось |
| 2 особа | розпа́дайся, розпа́дайсь | розпа́дайтеся, розпа́дайтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розпа́даюся, розпа́даюсь | розпа́даємося, розпа́даємось, розпа́даємся |
| 2 особа | розпа́даєшся | розпа́даєтеся, розпа́даєтесь |
| 3 особа | розпа́дається | розпа́даються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розпа́дався, розпа́давсь | розпа́далися, розпа́дались |
| жін.р. | розпа́далася, розпа́далась |
| сер.р. | розпа́далося, розпа́далось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розпа́давшись |
