| | |
| розпали́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розпали́тися, розпали́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розпалі́мося, розпалі́мось, розпалі́мся |
| 2 особа | розпали́ся, розпали́сь | розпалі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розпалю́ся, розпалю́сь | розпа́лимося, розпа́лимось, розпа́лимся |
| 2 особа | розпа́лишся | розпа́литеся, розпа́литесь |
| 3 особа | розпа́литься | розпа́ляться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розпали́вся, розпали́всь | розпали́лися, розпали́лись |
| жін.р. | розпали́лася, розпали́лась |
| сер.р. | розпали́лося, розпали́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розпали́вшись |
