| розподі́льчий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | розподі́льчий | розподі́льча | розподі́льче | розподі́льчі |
| родовий | розподі́льчого | розподі́льчої | розподі́льчого | розподі́льчих |
| давальний | розподі́льчому | розподі́льчій | розподі́льчому | розподі́льчим |
| знахідний | розподі́льчий | розподі́льчу | розподі́льче | розподі́льчі |
| орудний | розподі́льчим | розподі́льчою | розподі́льчим | розподі́льчими |
| місцевий | на/у розподі́льчому, розподі́льчім | на/у розподі́льчій | на/у розподі́льчому, розподі́льчім | на/у розподі́льчих |
| [рідко] | ||||