| | | | |
| розруйно́ваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | розруйно́ваний | розруйно́вана | розруйно́ване | розруйно́вані |
| родовий | розруйно́ваного | розруйно́ваної | розруйно́ваного | розруйно́ваних |
| давальний | розруйно́ваному | розруйно́ваній | розруйно́ваному | розруйно́ваним |
| знахідний | розруйно́ваний, розруйно́ваного | розруйно́вану | розруйно́ване | розруйно́вані, розруйно́ваних |
| орудний | розруйно́ваним | розруйно́ваною | розруйно́ваним | розруйно́ваними |
| місцевий | на/у розруйно́ваному, розруйно́ванім | на/у розруйно́ваній | на/у розруйно́ваному, розруйно́ванім | на/у розруйно́ваних |
