| розру́хати – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розру́хати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розру́хаймо | |
| 2 особа | розру́хай | розру́хайте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розру́хаю | розру́хаємо, розру́хаєм |
| 2 особа | розру́хаєш | розру́хаєте |
| 3 особа | розру́хає | розру́хають |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розру́хав | розру́хали |
| жін.р. | розру́хала | |
| сер.р. | розру́хало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розру́хавши | ||