| | |
| розру́хувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розру́хувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розру́хуймо |
| 2 особа | розру́хуй | розру́хуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розру́хуватиму | розру́хуватимемо, розру́хуватимем |
| 2 особа | розру́хуватимеш | розру́хуватимете |
| 3 особа | розру́хуватиме | розру́хуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розру́хую | розру́хуємо, розру́хуєм |
| 2 особа | розру́хуєш | розру́хуєте |
| 3 особа | розру́хує | розру́хують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| розру́хуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | розру́хував | розру́хували |
| жін. р. | розру́хувала |
| сер. р. | розру́хувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розру́хувавши |
