| розряди́тися1 – дієслово доконаного виду | ||
| (бути позбавленим заряду; бути позбавленим напруженості) | ||
| Інфінітив | розряди́тися, розряди́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | розря́диться | розря́дяться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розряди́вся, розряди́всь | розряди́лися, розряди́лись |
| жін.р. | розряди́лася, розряди́лась | |
| сер.р. | розряди́лося, розряди́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розряди́вшись | ||