| розряди́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (позбавити заряду; позбавити напруженості) | ||
| Інфінітив | розряди́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розряді́мо, розряді́м | |
| 2 особа | розряди́ | розряді́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розряджу́ | розря́димо, розря́дим |
| 2 особа | розря́диш | розря́дите |
| 3 особа | розря́дить | розря́дять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розряди́в | розряди́ли |
| жін.р. | розряди́ла | |
| сер.р. | розряди́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розря́джений | ||
| Безособова форма | ||
| розря́джено | ||
| Дієприслівник | ||
| розряди́вши | ||