| | |
| розріша́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (завершуватися чим-небудь, проявлятися в чомусь) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розріша́тися, розріша́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | розріша́тиметься | розріша́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | розріша́ється | розріша́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| розріша́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | розріша́вся, розріша́всь | розріша́лися, розріша́лись |
| жін. р. | розріша́лася, розріша́лась |
| сер. р. | розріша́лося, розріша́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розріша́вшись |
