| розріша́тися – дієслово недоконаного виду | ||
| (завершуватися чим-небудь, проявлятися в чомусь) | ||
| Інфінітив | розріша́тися, розріша́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | розріша́тиметься | розріша́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | розріша́ється | розріша́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| розріша́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | розріша́вся, розріша́всь | розріша́лися, розріша́лись |
| жін. р. | розріша́лася, розріша́лась | |
| сер. р. | розріша́лося, розріша́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розріша́вшись | ||