| | |
| розріша́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (відпускати гріхи; вирішувати якесь питання – розм., рідко) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розріша́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розріша́ймо |
| 2 особа | розріша́й | розріша́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розріша́тиму | розріша́тимемо, розріша́тимем |
| 2 особа | розріша́тимеш | розріша́тимете |
| 3 особа | розріша́тиме | розріша́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розріша́ю | розріша́ємо, розріша́єм |
| 2 особа | розріша́єш | розріша́єте |
| 3 особа | розріша́є | розріша́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| розріша́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | розріша́в | розріша́ли |
| жін. р. | розріша́ла |
| сер. р. | розріша́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розріша́вши |
