розріша́ти – дієслово недоконаного виду | ||
(відпускати гріхи; вирішувати якесь питання – розм., рідко) | ||
Інфінітив | розріша́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розріша́ймо | |
2 особа | розріша́й | розріша́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розріша́тиму | розріша́тимемо, розріша́тимем |
2 особа | розріша́тимеш | розріша́тимете |
3 особа | розріша́тиме | розріша́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розріша́ю | розріша́ємо, розріша́єм |
2 особа | розріша́єш | розріша́єте |
3 особа | розріша́є | розріша́ють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
розріша́ючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | розріша́в | розріша́ли |
жін. р. | розріша́ла | |
сер. р. | розріша́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розріша́вши |